#bookchallenge_ua
67/150
"Новини пласкої землі" Нік Дейвіс
Британська журналістика уже не та. Золоті стандарти БіБіСі не виконуються й у самому БіБіСі, а що вже казити про інші ЗМІ, що вже казати про газетярів? Журналістика з мистецтва (чи, окей, ремесла) ретельного написання вдумливих і цікавих текстів перетворилася на фабрику новин. Кадри скорочують, навантаження на них усе збільшується. А типовий день типового журналіста з Фліт-стріт майже не включає в себе особистих зустрічей з ньюсмейкерами, коментаторами, експертами або ж "польової" роботи. В кращому випадку- телефонні дзвінки. В гіршому - "пресрелізм", передирання інформації з прес-релізів, які щедро розсилають установи, організації, спільноти, партії тощо.Фактчекінг? На нього просто немає часу!
Нік Дейвіс переконує - те, що постачають читачу, - це не новини. Це пережована жуйка із прес-релізів і псевдоновини із псевдоподій- таких, як прес-конференції,які не відбуваються органічно- їх скликають навмисно, аби донести до журналістів (і далі, до читачів) певні факти, вкласти в голову саме те, що потрібно організаторам "псевдоподії".
Насправді це дуже інформативне, пізнавальне і досить захопливе, але разом із тим депресивне чтиво. Або автор трохи згущує фарби... або в Україні, порівняно з Британією, все не так паскудно. Особливо в регіонах. Звичайно, it depends, до того ж у нас є свої трабли - наприклад, газетки, які досі живуть у своєму мікросвіті, який застиг на рівні 1989 року,і працюють за радянськими принципами. Але вони (ті, які не хочуть мінятися) поступово вимирають, і це процес природний і незворотній.
"Новини пласкої землі" - це книга, яка не надихає. Але вона спонукає розібратися і мотивує- "зберігай пильність, не повтори наші помилки". Ну, принаймні, отак я її сприйняла:)