#bookchallenge_ua
66/150
"Солоні поцілунки" Ольга Купріян
Коли на палітурці дівчачо-підліткової книжки зображені помада,сережки, ліфчик й інші дівчачі штучки, це натякає на певну відвертість. Коли назва її асоціюється з улюбленим у дитинстві милим французьким серіалом «Перші поцілунки», це викликає приємну ностальгію. А коли знаєш, що авторкою книжки стала людина, чиї рецензії на підліткові видання стали для тебе певною маркою якості, так і кортить дізнатися, що ж у неї вийшло. Саме тому на «Солоні поцілунки» Ольги Купріян я стала нетерпляче чекати з того моменту, коли лише дізналася, що вони мають піти до друку.
Якщо ви фанатієте від підліткової літератури, то з текстами Ольги Купріян точно знайомі. Бо саме вона – авторка блогу Читацькі нотатки Христі Нечитайко, де зібрані дотепні,влучні і цікаві рецензії на кращі видання янг-адалту та дитліту. А ще Ольга Купріян одна з редакторів супер-крутого порталу про літературу для дітей та підлітків «BaraBooka». «Солоні поцілунки» – її дебют у художній прозі.
Одне літо Мілки і її друзів
Чи може життя звичайної, не-кіношної людини поламатися за один день? Та запросто! У ранок свого 14-річчя Мілка прокидається зіркою. У неї – приголомшлива червона сукня, «дорослі» підбори, гарний настрій, крутий бойфренд, з яким увечері буде побачення і, може, нарешті він наважиться на те, що досі робив тільки в еротичних Мілчиних снах, – поцілує «по-французьки». Але вже до вечора від цих радощів не лишається нічого – босоніжки натерли ноги, довелося вислухати насмішки вчителя, коханий Богдан проміняв побачення на відкриття виставки авторитарної мамці-художниці, і, в довершення всього, Мілка випадково дізналася, що батьки вирішили розлучитися. Повний хеппібоздей…
А вже за кілька тижнів, поки Мілка звикає до нових обставин життя, починається літо, наповнене власними клопотами. Впродовж нього дівчина буде допомагати подрузі Тані підготуватися до перездачі і виправити двійки, зустрічати екс-однокласника і друга за листуванням Сашка, який приїхав з Штатів, з’ясовуватиме своє ставлення до нової татової родини, витягуватиме Таню з халепи, питиме вермут, цілуватиметься по-французьки, визначатиметься з любовними почуттями, обиратиме між хлопцями, вчитиметься дружити… І все це – на 126 сторінках тексту!:)
14 років – дуже цікавий вік. Одні підлітки у цей час ще почуваються дітьми, гасають на великах і грають в ігри. А інші – вже ходять на побачення, п’ють пиво і цілуються по закутках. Саме оці, другі і стали героями повісті Ольги Купріян. На своїх, ще-не-дорослих, але точно вже-не-дітей авторка скидає купу проблем, з якими вчорашнім дітлахам розібратися не зовсім під силу (але, так чи інакше, вони це роблять). І, вочевидь, намагаючись надолужити нестачу в українській підлітковій літературі «незручних» і «недитячих» тем, авторка змальовує їх більше ніж достатньо. Тут тобі і юнацька сексуальність з еротичними снами і наміром втратити цноту, і фізіологічні зміни, які не дають спокою (ця легка заздрість, коли у подруги груди вже є, а в тебе нема, чи це гидке відчуття, коли тебе обмацують масними поглядами чоловіки, а тобі 14, ти невинна і наївна, ти почуваєшся перед ними беззахисною), і сумнівні наслідки, до яких може призвести неконтрольована випивка, і булінг та банальне українську цькування, коли про тебе розпускають ТАКІ плітки, що боїшся на вулицю вийти. А крім цього – стосик інших важких проблем: трабли з навчанням, розлучення батьків, смерть близької людини, поява «нової родини» тата, з якою треба змиритися…
Цих тем, які спробувала захопити авторка, вистачило б на товстий ґрунтовний роман. Але на сторінках повісті вони подекуди губляться, не знаходять належного розвитку, обриваються. Втім, попри це все, текст виглядає цілісним. А герої «Солоних поцілунків», завдяки майстерно прописаним діалогам, в яких авторка не цурається нормальної такої підліткової лексики, виглядають живими і реальними.
«Солоні поцілунки» – це, мабуть, перша книга, написана українським автором, яка дуже відверто говорить з дівчатами-підлітками їхньою мовою і про досить інтимні речі. Зі своїми зухвалими, не-правильними, не карамельково-солодкими героями, зі своєю живою мовою повість виглядає дуже крутим дебютом. Дуже сподіваюся, що Ольга Купріян-письменниця на цьому не зупиниться і писатиме далі:)
