#bookchallenge_ua
65/150
"Ігри, у які грають люди" Ерік Берн
Беручись за цю книжку, ви маєте усвідомлювати,що це не популярний нон-фікшн і навіть не посібник з побутової психології, а цілком наукова і солідна праця. З усім, що випливає із цього - науковими концепціями, спеціальною термінологією і складними умовиводами. Якщо ви готові через це продиратися, розібратися у концепції ігр загалом, щоб нарешті перейти до опису конкретних ігор - тоді велкам. Я, чесно, кажучи, виявилася не так щою дуже готовою, тому мучила-мучила цю книжку досить довго.
Про те, що таке ігри, в які грають люди, я розказувать не буду - по-перше, не впевнена, що зумію пояснити, по-друге, все ж ліпше слухати пояснення автора:) Але дві речі, які я би хтіла відмітити - те, що в межах однієї "гри" кожен учасник може грати почергово різні "ролі"; і те, що для того, щоб припинилася "гра", треба просто щоб хтось один відмовився грати за її правилами. Але штука в тому, що часто люди почуваються щасливими лише коли грають у свої ігри - вдома, на роботі, у стосунках з близькими. Навіть якщо вони опиняються в ситуації, умовно кажучи, жертви, в ній вони почуваються комфортно (чи, правильніше буде сказати, звично), і коли раптом гра припиняється з ініціативи іншого учасника, то відчувають, що їм щось не вистачає.
В третій, найоб'ємнішій частині описані найрізноманітніші ігри, і в якихось із них ви точно впізнаєте себе. А от що із цим робити - то вже ваша справа:)
Ця книжка - це поєднання крутєйшої теорії і непростого викладу, за перше я би поставила п'ятірку, звісно, але через друге особливого задоволення від процесу читання не отримала. Тому так - 3/5
